Conscientious Objection Could Change the World: A Statement by the WBW Europe Network

November 3, 2025

English

Español

Français

Deutsch

Română

українська

беларуская мова

русский язык

Europe is being increasingly militarised. So-called defence budgets swell while social services are squeezed. From classrooms to news bulletins, the chorus is the same: prepare, comply, enlist. Conscription is being normalised again, recast as a civic duty.

We reject this fatalism. Conscientious objection (CO) — the refusal to kill — is recognised within the United Nations human rights system as an exercise of freedom of thought, conscience, and religion (ICCPR Article 18). States are urged to provide fair procedures, accessible non-punitive alternatives, and to refrain from penalising those who object — in peace or wartime.

But CO is more than a personal right; it is a strategic lever. Wars need bodies, obedience, and legitimacy. When refusal spreads — from individual objectors to mass draft resistance, in-service refusal, and wider social non-cooperation — it raises political costs, degrades military capacity, and can force policy change.

History bears this out: mutiny and refusal helped precipitate the end of World War I in Germany; GI resistance eroded the ability to continue the Vietnam War; mass desertion and draft evasion undermined Portugal’s colonial wars before the Carnation Revolution. When refusal scales, war becomes logistically and politically impossible. That is the path to a world beyond war.

Today, objectors in Israel, Ukraine, Russia, Belarus, Turkiye, Greece, and elsewhere face prosecution, fines, and prison for saying the simplest moral sentence: No — I will not kill and be part of militarisation. Protecting them is both a legal obligation and a practical route to peace.

What we call for:

Protect and expand CO in law and practice. Implement UN guidance fully: accessible procedures; recognition of in-service CO; genuinely civilian alternative service; no criminal penalties or discrimination.Create a UN mandate on CO. The Human Rights Council should appoint a Special Rapporteur/Independent Expert on conscientious objection to military service to consolidate jurisprudence, issue urgent appeals, and drive compliance. This will improve the right to conscientious objection globally and improve legislation and jurisprudence of human rights.Guarantee sanctuary. Ensure asylum and protection for conscientious objectors, draft resisters and deserters fleeing persecution; end refusals and removals that force COs to countries they originally fled from or where they are likely to face persecution.Resource refusal at scale. Fund legal aid, counselling, and cross-border support networks; establish municipal and university “sanctuary for CO” programmes; protect workers who refuse to facilitate the machinery of war (e.g., handling weapons shipments).Back existing campaigns. Support and amplify the work of movements documenting cases and defending objectors across Europe and its neighbourhood, including the European Bureau of Conscientious Objection and War Resisters’ International (WRI). And finally, consider becoming a CO yourself.

Refusal is not passivity; it is society’s veto on organised killing. If we protect the right to conscientious objection and enable it to scale, we constrain warfare today — and make a demilitarised future not just imaginable, but achievable. We call on all governments to invest in and institutionalize nonviolent responses to perceived threats to peace in cooperation with representative organizations of conscientious objectors.

World BEYOND War Europe Network

La objeción de conciencia podría cambiar el mundo

Europa se está militarizando cada vez más. Los llamados presupuestos de defensa aumentan, mientras que los servicios sociales se reducen. Desde las aulas hasta los boletines informativos, el mensaje es el mismo: prepárate, obedece, alístate. El servicio militar obligatorio se está normalizando de nuevo, reformulado como un deber cívico.

Rechazamos este fatalismo. La objeción de conciencia (OC), es decir, la negativa a matar, está reconocida en el sistema de derechos humanos de las Naciones Unidas como un ejercicio de la libertad de pensamiento, conciencia y religión (artículo 18 del PIDCP). Se insta a los Estados a que establezcan procedimientos justos, ofrezcan alternativas accesibles y no punitivas, y se abstengan de penalizar a quienes se oponen, tanto en tiempos de paz como de guerra.

Pero la OC es más que un derecho personal; es una palanca estratégica. Las guerras necesitan cuerpos, obediencia y legitimidad. Cuando la negativa se extiende —desde los objetores individuales hasta la resistencia masiva al reclutamiento, la negativa en el servicio y la no cooperación social más amplia— aumenta los costes políticos, degrada la capacidad militar y puede forzar un cambio de política.

La historia lo corrobora: las protestas y las desobediencias contribuyeron a precipitar el fin de la Primera Guerra Mundial en Alemania; la resistencia de los soldados estadounidenses erosionó la capacidad de continuar la guerra de Vietnam; las deserciones masivas y la evasión del servicio militar socavaron las guerras coloniales de Portugal antes de la Revolución de los Claveles. Cuando la desobediencia se generaliza, la guerra se vuelve política y logísticamente imposible. Ese es el camino hacia un mundo sin guerras.

Hoy en día, los objetores en Israel, Ucrania, Rusia, Bielorrusia, Turquía, Grecia y otros lugares se enfrentan a juicios, multas y penas de prisión por pronunciar la frase moral más simple: No, no mataré ni formaré parte de la militarización. Protegerlos es tanto una obligación legal como una vía práctica hacia la paz.

Lo que pedimos:

Proteger y ampliar la OC en la ley y en la práctica. Aplicar plenamente las directrices de las Naciones Unidas: procedimientos accesibles; reconocimiento de la OC en servicio; servicio alternativo genuinamente civil; ausencia de sanciones penales o discriminación.Crear un mandato de la ONU sobre la OC. El Consejo de Derechos Humanos debería nombrar a un relator especial/experto independiente sobre la objeción de conciencia al servicio militar para consolidar la jurisprudencia, emitir llamamientos urgentes e impulsar el cumplimiento. Esto mejorará el derecho a la objeción de conciencia a nivel mundial, así como la legislación y la jurisprudencia de los derechos humanos.Garantizar el asilo. Garantizar el asilo y la protección a los objetores de conciencia, los resistentes al servicio militar y los desertores que huyen de la persecución; poner fin a las denegaciones y expulsiones que Obligar a los objetores de conciencia a regresar a los países de los que huyeron originalmente o en los que es probable que sufran persecución.Denegación de recursos a gran escala. Financiar la asistencia jurídica, el asesoramiento y las redes de apoyo transfronterizas; establecer programas municipales y universitarios de «santuario para objetores de conciencia»; proteger a los trabajadores que se niegan a facilitar la maquinaria de la guerra (por ejemplo, manipulando envíos de armas).Respaldar las campañas existentes. Apoyar y amplificar la labor de los movimientos que documentan casos y defienden a los objetores en toda Europa y sus alrededores, como la Oficina Europea de Objeción de Conciencia y la Internacional de Resistentes a la Guerra (IRG). Y, por último, considerar la posibilidad de convertirse uno mismo en objetor de conciencia.

La negativa no es pasividad; es el veto de la sociedad al asesinato organizado. Si protegemos el derecho a la objeción de conciencia y permitimos que se extienda, limitamos la guerra actual y hacemos que un futuro desmilitarizado no solo sea imaginable, sino también alcanzable. Hacemos un llamamiento a todos los gobiernos para que inviertan e institucionalicen respuestas no violentas a las amenazas percibidas para la paz, en cooperación con organizaciones representativas de objetores de conciencia.

Red Europea de Un mundo más allá de la Guerra

L’objection de conscience pourrait changer le monde.

L’Europe est de plus en plus militarisée. Les budgets dits « de défense » augmentent, tandis que les services sociaux sont réduits. Dans les salles de classe comme dans les bulletins d’information, le refrain est le même : préparez-vous, conformez-vous, enrôlez-vous. La conscription est à nouveau présentée comme un devoir civique.

Nous rejetons ce fatalisme. L’objection de conscience (OC), c’est-à-dire le refus de tuer, est reconnue par le système des droits humains des Nations unies comme un exercice de la liberté de pensée, de conscience et de religion (article 18 du PIDCP). Les États sont exhortés à mettre en place des procédures équitables, des alternatives accessibles et non punitives, et à s’abstenir de pénaliser les objecteurs, en temps de paix comme en temps de guerre.

Mais l’OC est plus qu’un droit personnel ; c’est un levier stratégique. Les guerres ont besoin de corps, d’obéissance et de légitimité. Lorsqu’il se généralise, passant de l’objection individuelle à la résistance massive à la conscription, au refus de servir et à une non-coopération sociale plus large, il augmente les coûts politiques, dégrade la capacité militaire et peut forcer un changement de politique.

L’histoire le prouve : la mutinerie et le refus ont contribué à précipiter la fin de la Première Guerre mondiale en Allemagne, la résistance des GI a érodé la capacité à poursuivre la guerre du Vietnam et les désertions massives ainsi que l’évasion du service militaire ont sapé les guerres coloniales du Portugal avant la révolution des œillets. Lorsque le refus prend de l’ampleur, la guerre devient logistiquement et politiquement impossible. C’est la voie vers un monde sans guerre.

Aujourd’hui, les objecteurs en Israël, en Ukraine, en Russie, en Biélorussie, en Turquie, en Grèce et ailleurs encourent des poursuites, des amendes et des peines de prison pour avoir prononcé la phrase la plus morale qui soit :

« Non, je ne tuerai pas et je ne participerai pas à la militarisation. » Les protéger est à la fois une obligation légale et une démarche pragmatique pour parvenir à la paix.

Voici ce que nous demandons :

Protéger et étendre l’OC dans la loi et dans la pratique. Mettre pleinement en œuvre les directives de l’ONU : veiller à ce que les procédures soient accessibles; reconnaissance d’OC comme en service, que le service alternatif soit véritablement civil; qu’aucune sanction pénale ni discrimination ne soit appliquée.Créer un mandat des Nations unies sur l’OC. Le Conseil des droits de l’homme devrait nommer un rapporteur spécial/expert indépendant sur l’objection de conscience au service militaire afin de consolider la jurisprudence, de lancer des appels urgents et de favoriser le respect des règles. Cela améliorera le droit à l’objection de conscience globalement ainsi que la législation et la jurisprudence en matière de droits humains.Garantir l’asile. Ofrir l’asile et la protection aux objecteurs de conscience, aux réfractaires au service militaire et aux déserteurs fuyant la persécution ; mettre fin aux refus et aux expulsions qui contraignent les OC à retourner dans les pays qu’ils ont fui ou où ils risquent d’être persécutés.Refuser les ressources à grande échelle. Financer l’aide juridique, le conseil et les réseaux de soutien transfrontaliers ; mettre en place des programmes municipaux et universitaires de « refuge pour les OC » ; protéger les travailleurs qui refusent de contribuer à la machine de guerre (par exemple, en manipulant des cargaisons d’armes)Soutenir les campagnes existantes. Soutenir et amplifier le travail des mouvements qui documentent les cas et défendent les OC à travers l’Europe et ses voisins, notamment le Bureau européen de l’objection de conscience et l’Internationale des résistants à la guerre (IRG). Enfin, envisager de devenir soi-même objecteur de conscience.

Le refus n’est pas de la passivité ; c’est le veto de la société contre le meurtre organisé. En protégeant et en développant le droit à l’objection de conscience, nous limitons la guerre d’aujourd’hui et rendons un avenir démilitarisé non seulement imaginable, mais aussi réalisable. Nous appelons tous les gouvernements à investir dans des réponses non-violentes aux menaces perçues pour la paix et à les institutionnaliser, en collaboration avec les organisations représentatives des objecteurs de conscience.

Réseau mondial World BEYOND War Europe

Kriegsdienstverweigerung kann die Welt verändern

Europa wird zunehmend militarisiert. Die Rüstungsausgaben steigen, während die Sozialleistungen gekürzt werden. Von den Klassenzimmern bis zu den Nachrichtensendung sind dieselben Schlagworte zu hören: Vorbereitungen treffen, seine Pflicht erfüllen, sich melden. Die Wehrpflicht wird wieder normalisiert und zur Bürgerpflicht gemacht.

Wir lehnen diesen Fatalismus ab. Kriegsdienstverweigerung – die Weigerung zu töten – ist in den Menschenrechten der Vereinten Nationen als Wahrung der Gedanken-, Gewissens- und Religionsfreiheit verankert (Artikel 18 UNO-Zivilpakt). Die Staaten werden aufgefordert, faire Verfahren und Alternativen ohne Nachteile bereitzustellen, und auf die Bestrafung von Verweigerern zu verzichten – in Friedens- wie in Kriegszeiten.

Kriegsdienstverweigerung ist jedoch mehr als ein persönliches Recht; sie ist auch ein strategisches Instrument. Kriege brauchen Menschen, Gehorsam und Legitimität. Wenn sich die Wehrdienstverweigerung ausbreitet – von einzelnen Verweigerern über massenhaften Widerstand gegen die Wehrpflicht, Dienstverweigerung bis hin zu einer breiteren gesellschaftlichen Verweigerung der Kooperation – erhöht sie die politischen Kosten, schwächt die militärische Leistungsfähigkeit und kann politische Veränderungen erzwingen.

Die Geschichte bestätigt dies: Meuterei und Wehrdienstverweigerung trugen dazu bei, das Ende des Ersten Weltkriegs in Deutschland zu beschleunigen; der Widerstand der GIs untergrub die Möglichkeit, den Vietnamkrieg fortzusetzen; Massendesertion und Wehrdienstverweigerung untergruben Portugals Kolonialkriege vor der Nelkenrevolution. Mit der Zunahme von Wehrdienstverweigerung wird Krieg logistisch und politisch unmöglich. Sie ist der Weg in eine Welt ohne Krieg.

Heute drohen Kriegsdienstverweigerern in Israel, der Ukraine, Russland, Weißrussland, der Türkei, Griechenlandund und anderswo Strafverfolgung, Geldstrafen und Gefängnis, wenn sie dem einfachen ethischen Grundsatz folgen: Nein – ich werde nicht töten und nicht Teil der Militarisierung sein. Der Schutz dieser Personen ist sowohl eine rechtliche Verpflichtung als auch ein praktischer Weg zum Frieden.

Was wir fordern:

Das Recht und die Möglichkeit der Kriegsdienstverweigerung schützen und ausweiten. Vollständige Umsetzung der UN-Leitlinien: zugängliche Verfahren; Anerkennung der Kriegsdienstverweigerung im Dienst; ein echter ziviler Alternativdienst; keine strafrechtlichen Sanktionen oder Diskriminierung.Ein UN-Mandat für Kriegsdienstverweigerung schaffen. Der Menschenrechtsrat sollte eine Person für die Sonderberichterstattung und unabhängige Expertise für die Kriegsdienstverweigerung beauftragen, um die Rechtsprechung zu konsolidieren, dringende Appelle zu erlassen und die Einhaltung des Mandats zu fördern. Dies wird das Recht auf Kriegsdienstverweigerung weltweit stärken und die Achtung der Menschenrechte verbessern.Zuflucht garantieren. Asyl und Schutz für Kriegsdienstverweigerer, Wehrdienstverweigerer und Deserteure auf der Flucht vor Verfolgung gewährleisten; Abweisungen und Abschiebungen beenden, durch die Kriegsdienstverweigerer in Länder abgeschoben werden, aus denen sie ursprünglich geflohen sind oder in denen ihnen wiederum Verfolgung droht.Verweigerung in großem Umfang unterstützen. Rechtshilfe, Beratung und grenzüberschreitende Unterstützungsnetzwerke finanzieren; kommunale und universitäre Zufluchtsprogramme für Kriegsdienstverweigerer einrichten; Arbeitnehmer schützen, die sich weigern, die Kriegsmaschinerie zu unterstützen (z. B. Waffenlieferungen abzuwickeln).Bestehende Kampagnen unterstützen. Die Arbeit von Organisationen und Personen in Europa und darüber hinaus unterstützen und verstärken, die Fälle von Verweigerung dokumentieren und Verweigerer verteidigen, wie das Europäische Büro für Kriegsdienstverweigerung und die Internationale der KriegsdienstgegnerInnen“ (WRI). Und schließlich: Erwägen Sie selbst, den Kriegsdienst zu verweigern.

Verweigerung bedeutet keine Passivität; sie ist das Veto der Gesellschaft gegen das organisierte Töten. Wenn wir das Recht auf Kriegsdienstverweigerung schützen und seine Ausweitung ermöglichen, tragen wir zur Einschränkung der Kriegsführung in der Gegenwart bei – und machen eine entmilitarisierte Zukunft nicht nur vorstellbar, sondern erreichbar. Wir fordern alle Regierungen auf, sich in Zusammenarbeit mit repräsentativen Organisationen von Kriegsdienstverweigerern für gewaltfreie Reaktionen auf Bedrohungen des Friedens einzusetzen und diese zu institutionalisieren.

Refuzul războiului pe motive de Conștiință ar Putea Schimba Lumea

Europa este din ce în ce mai militarizată. Așa-numitele bugete de apărare cresc, în timp ce serviciile sociale sunt reduse. De la săli de clasă la buletine de știri, refrenul este același: pregătește-te, conformează-te, înrolează-te. Recrutarea forțată este renormalizată, reprezentată ca o datorie civică.

Respingem acest fatalism. Obiectia/Refuzul pe motive de conștiință (OC) – refuzul de a ucide – este recunoscut în sistemul de drepturile omului al Națiunilor Unite ca un exercițiu al libertății de gândire, conștiință și religie (articolul 18 din PIDCP). Statele sunt îndemnate să instituie proceduri corecte, alternative accesibile și non-punitive și să se abțină de la a pedepsi pe cei care refuză să se înroleze în armată pe motive de conștiință – în timp de pace sau de război.

Dar OC este mai mult decât un drept personal; este o pârghie strategică . Războaiele au nevoie de carne de tun, obediență și legitimitate. Când refuzul se răspândește – de la cei care refuză pe plan individuali la rezistența masivă la recrutare, refuzul din rândul militarilor în serviciu și necooperarea socială mai largă – acesta crește costurile politice, deteriorează capacitatea militară și poate condude la o schimbare politică.

Istoria o dovedește: revoltele și refuzul au contribuit la precipitarea sfârșitului Primului Război Mondial în Germania; rezistența soldaților americani (GI) a erodat capacitatea de a continua Războiul din Vietnam; dezertarea în masă și evadarea de la recrutare au subminat războaiele coloniale ale Portugaliei înainte de Revoluția Garoafelor (Revolução dos Cravos, 1974). Când refuzul devine semnificativ la scară largă, războiul devine imposibil din punct de vedere logistic și politic. Acesta este drumul către o lume dincolo de război.

Astăzi, cei care refuză războiul din motive de conștiință în Israel, Ucraina, Rusia, Belarus, Turcia, Grecia și alte țări se confruntă cu acuzații penale, amenzi și închisoare pentru că au curajul să rostească cea mai simplă dintre regulile moralei: Nu – nu voi ucide și nu voi face parte din procesul de militarizare. Protejarea lor este atât o obligație legală, cât și o cale practică de a obține pacea.

Ce cerem:

Protejați și extindeți OC în lege și în practică. Implementați pe deplin îndrumările ONU: proceduri accesibile; recunoașterea OC în serviciu; serviciu alternativ cu adevărat civil; nicio pedeapsă sau discriminare.Creați un mandat ONU pentru OC. Consiliul pentru Drepturile Omului ar trebui să numească un Raportor Special/Expert Independent pentru obiecția pe motive de conștiință la serviciul militar, pentru a consolida jurisprudența, a emite apeluri urgente și a conduce conformarea. Acest lucru va îmbunătăți dreptul la obiecție pe motive de conștiință la nivel global și va consolida jurisprudența în domeniul drepturilor omului.Garantați azil. Asigurați azil și protecție pentru cei care refuză războiul pe motive de conștiință, care refuză recrutarea și pentru dezertorii care fug de persecuție; puneți capăt refuzurilor de azil și repatrierilor care forțează pe cei care refuză războiul pe motive de conștiință să se întoarcă în țările din care au fugit inițial sau în care este probabil să se confrunte cu diverse tipuri de persecuții.Oferiți resurse pentru refuzul războiului pe motive de conștiință la scară largă. Finanțați asistență juridică, consiliere și rețele de sprijin transfrontaliere; înființați programe municipale și universitare de “azil pentru OC”; protejați lucrătorii care refuză să faciliteze mașinăria de război (de exemplu, prin manipularea transporturilor de arme).Sprijiniți campaniile existente. Sprijiniți și amplificați munca mișcărilor care se documentează cu privire la aceste cazuri și care îi apără pe cei care refuză războiul în întreaga Europă și din țările învecinate, inclusiv Biroul European pentru Obiecție pe motive de Conștiință (EBCO) și War Resisters’ International (WRI). Și, în final, luați în considerare să deveniți și voi înșivă oameni care refuză războiul pe motive de conștiință.

Refuzul nu este pasivitate; este veto-ul societății împotriva omorului organizat. Dacă protejăm dreptul la obiectare de conștiință și îi permitem să devină un fenomen la scară largă, limităm războiul astăzi – și facem ca un viitor demilitarizat să fie nu doar imaginabil, ci și realizabil. Chemăm toate guvernele să investească și să instituționalizeze răspunsuri nonviolente la amenințările asupra păcii, să coopereze cu organizațiile reprezentative ale celor care refuză războiul pe motive de conștiință.

Rețeaua Europeană World BEYOND War

*este dificil de tradus în limba română literal „Conscientious objectors” și de aceea am tradus prin „refuzul războiului pe motive de conștiință” sau „obiecția împotriva războiului pe motive de conștiință”.

Сумлінна відмова від військової служби може змінити світ

Європа дедалі більше мілітаризується. Так звані оборонні бюджети зростають, тоді як соціальні послуги скорочуються. Від навчальних класів до новинних випусків — хор один і той самий: пильність, дисципліна, готовність стати до оборони. Військовий обов’язок знову стає звичайним, подається як вимога до громадян.

Ми відкидаємо цей фаталізм. Сумлінна відмова від військової служби (conscientious objection to military service) — відмова вбивати — визнається в системі захисту прав людини Організації Об’єднаних Націй як здійснення свободи думки, совісті та релігії (Стаття 18 МПГПП). Державам вказано на необхідність забезпечити справедливі процедури подання заяв про сумлінну відмову і доступні альтернативи некарального характеру та утримуватися від покарання сумлінних відмовників — як у мирний, так і в воєнний час.

Але сумлінна відмова — це дещо більше, ніж особисте право; це стратегічний важіль. Війни потребують гарматного м’яса, слухняності та легітимності. Коли відмова поширюється — від окремих відмовників до масового опору армійському рабству, невиконання злочинних наказів та ширшої громадянської непокори — це підвищує репутаційну ціну війни для політиків, погіршує військовий потенціал і може призвести до змін у суспільстві.

Історія це підтверджує: народна відмова воювати допомогла закінчити Першу світову війну в Німеччині; спротив примусовій військовій службі поклав край війні у В’єтнамі; масові дезертирство та ухилення від призову перешкодили колоніальним війнам Португалії до Революції гвоздик. Коли сумлінна відмова поширюється, війна стає логістично та політично неможливою. Це шлях до світу без війни.

Сьогодні відмовникам в Росії, Білорусі, Ізраїлі, Туреччині, Греції, Україні та в інших країнах загрожує судове переслідування, штрафи та тюремне ув’язнення за висловлення найпростішої моральної позиції: «Ні — я не вбиватиму і не буду брати участь у мілітаризації». Їх захист є юридичним обов’язком, а також практичним шляхом до миру.

До чого ми закликаємо:

Захист та підтримка сумлінної відмови у законодавстві та на практиці. Повна імплементація рекомендацій ООН: доступні процедури; визнання сумлінної відмови під час проходження служби; суто цивільна альтернативна невійськова служба; ніяких кримінальних покарань чи дискримінації.Створити мандат ООН з питань сумлінної відмови. Рада з прав людини повинна призначити Спеціального доповідача, незалежного експерта з питань сумлінної відмови від військової служби для консолідації юридичної і правозахисної практики, поширення термінових звернень та сприяння дотриманню міжнародних стандартів. Це сприятиме дотриманню права на сумлінну відмову від військової служби у всьому світі та покращить законодавство і судову практику у сфері прав людини.Гарантований притулок. Забезпечити притулок та захист для сумлінних відмовників, учасників опору примусу до військової служби та дезертирів, які тікають від переслідувань; припинити відмови у наданні захисту та притулку і депортації сумлінних відмовників до країн, з яких вони втекли, або де вони можуть зазнати переслідувань.Збільшити ресурси відмовників. Фінансувати правову допомогу, консультування та транскордонні мережі підтримки; створювати муніципальні та університетські програми «притулку для сумлінних відмовників»; захищати працівників, які відмовляються сприяти веденню війни (наприклад, вантажити зброю).Підтримувати існуючі кампанії. Підтримувати та посилювати роботу рухів, що документують кейси та захищають відмовників по всій Європі та по сусідству, включаючи Європейське бюро сумлінної відмови та Антивоєнний Інтернаціонал (WRI). І нарешті, подумайте про те, щоб самим стати сумлінними відмовниками.

Відмова — це не пасивність; це вето суспільства на організоване вбивство. Якщо ми захистимо право на сумлінну відмову та масштабуємо реалізацію цього права, ми обмежимо війну сьогодні — і зробимо майбутнє без воєн та мілітаризму не просто бажаним, а реально досяжним. Ми закликаємо всі уряди інвестувати в розбудову інституцій, готових дати ненасильницькі відповіді на очікувані загрози миру, у співпраці з організаціями, які представляють сумлінних відмовників від військової служби.

Європейська мережа “Світ БЕЗ війни”

Сумленная адмова ад вайсковай службы можа змяніць свет

Еўропа паскорана мілітарызуецца. Так званыя «абаронныя бюджэты» пухнуць, у той час як сацыяльныя паслугі скарачаюцца. Ад школьных класаў да навінавых выпускаў гучыць адзін і той самы хор: рыхтуйся, падпарадкоўвайся, ідзі ў войска. Прымус да службы зноў нармалізуюць, падаючы яго як грамадзянскі абавязак.

Мы адхіляем гэты фаталізм. Сумленная адмова ад ваеннай службы — адмова забіваць — прызнаная ў сістэме ААН па правах чалавека як здзяйсненне свабоды думкі, сумлення і рэлігіі (арт. 18 МПГПП). Дзяржавам настойліва рэкамендуецца забяспечыць справядлівыя працэдуры, даступныя некаральныя альтэрнатывы і не караць тых, хто адмаўляецца — у мірны і ваенны час.

Але сумленная адмова — гэта не толькі асабістае права; гэта стратэгічны рычаг. Вайне патрэбныя целы, паслухмянасць і легітымнасць. Калі адмова распаўсюджваецца — ад індывідуальных адмовак да масавага супраціву прызыву, адмовы ў службе і шырэйшага грамадскага непадпарадкавання — яна павялічвае палітычны кошт, аслабляе ваенны патэнцыял і можа прымусіць да палітычных зменаў.

Гісторыя гэта пацвярджае: мецяжы і адмова ад наступленняў дапамаглі спыніць Першую сусветную вайну ў Германіі; супраціў салдат падрываў магчымасць працягваць вайну ў В’етнаме; масавыя дэзерцірствы і ўхіленне ад прызыву падарвалі партугальскія каланіяльныя войны перад Рэвалюцыяй гваздзікоў. Калі адмова становіцца масавай, вайна робіцца лагістычна і палітычна немагчымай. Гэта шлях да свету па-за вайной.

Сёння абаронцы сумлення ў Ізраілі, Украіне, Расіі, Беларусі, Турцыі, Грэцыі і іншых краінах падвяргаюцца пераследу, штрафам і турме за тое, што кажуць самую простую маральную фразу: «Не — я не буду забіваць і ўдзельнічаць у мілітарызацыі». Іх абарона — гэта і юрыдычны абавязак, і практычны шлях да міру.

Мы патрабуем:

Абараніць і пашырыць права на сумленную адмову ў заканадаўстве і практыцы. Поўна рэалізаваць рэкамендацыі ААН: даступныя працэдуры; прызнанне права на адмову падчас службы; сапраўдная грамадзянская альтэрнатыўная служба; ніякіх крымінальных санкцый і дыскрымінацыі.Стварыць мандат ААН па сумленнай адмове. Рада па правах чалавека павінна прызначыць Спецыяльнага дакладчыка / Незалежнага эксперта па пытаннях сумленнай адмовы ад ваеннай службы для ўмацавання прававога поля, тэрміновых зваротаў і кантролю за выкананнем. Гэта ўмацуе права на сумленную адмову ва ўсім свеце і паспрыяе лепшай юрыспрудэнцыі ў сферы правоў чалавека.Гарантаваць прытулак. Забяспечыць абарону і права на прытулак для сумленных адмоўнікаў, уцякачоў ад прызыву і дэзерціраў; спыніць высылкі і адказы, якія вяртаюць іх у краіны пераследу.Рэсурсна падтрымаць адмоўны рух на маштабе. Фінансаваць юрыдычную дапамогу, псіхалагічную падтрымку і трансгранічныя сеткі салідарнасці; ствараць муніцыпальныя і ўніверсітэцкія праграмы «прытулак для адмоўнікаў»; абараняць работнікаў, якія адмаўляюцца абслугоўваць ваенны механізм (напрыклад, апрацоўваць грузы зброі).Падтрымліваць існуючыя кампаніі. Падмацоўваць працу рухаў, якія дакументуюць выпадкі і абараняюць адмоўнікаў у Еўропе і суседніх краінах, у тым ліку Еўрапейскага бюро сумленнай адмовы і Сусветнага антываеннага руху (WRI). І нарэшце — падумайце аб тым, каб стаць сумленным адмоўнікам самі.

Адмова — гэта не пасіўнасць; гэта грамадскае вета на арганізаванае забойства. Калі мы абаронім гэтае права і даможамся яго маштабавання, мы абмяжуем магчымасць вайны сёння — і зробім дэмілітарызаваную будучыню не проста ўяўнай, а дасягальнай. Мы заклікаем усе ўрады інвеставаць у немілітарныя механізмы рэагавання на пагрозы міру ў супрацоўніцтве з арганізацыямі сумленных адмоўнікаў.

Сетка World BEYOND War Europe

Сознательный отказ от военной службы по убеждениям может изменить мир

Европа всё больше милитаризируется. Так называемые оборонные бюджеты разрастаются, в то время как социальные службы сжимаются. Из школьных классов и новостных выпусков звучит один и тот же призыв: готовиться, подчиняться, вступать. Призыв вновь нормализуется и представляется как гражданский долг.

Мы отвергаем этот фатализм. Отказ от военной службы по убеждениям (ОВС) — отказ убивать — признан в системе прав человека Организации Объединённых Наций как осуществление свободы мысли, совести и религии (статья 18 Международного пакта о гражданских и политических правах). Государствам настоятельно рекомендуется обеспечивать справедливые процедуры, доступные некарательные альтернативы и воздерживаться от наказания тех, кто заявляет об отказе — как в мирное время, так и во время войны.

Но ОВС — это больше, чем личное право; это стратегический рычаг. Войнам нужны люди, послушание и легитимность. Когда отказ распространяется — от индивидуальных отказников к массовому сопротивлению призыву, отказу от службы в армии и более широкому общественному несотрудничеству — это увеличивает политические издержки, ослабляет военный потенциал и может заставить изменить политику.

История это подтверждает: мятежи и отказ подчиняться внесли вклад в завершение Первой мировой войны в Германии; сопротивление военнослужащих США подорвало возможность продолжения войны во Вьетнаме; массовые дезертирства и уклонение от призыва подорвали способность Португалии продолжать колониальные войны перед Революцией гвоздик. Когда отказ достигает масштаба, война становится логистически и политически невозможной. Это путь к миру без войны.

Сегодня отказники в Израиле, Украине, России, Беларуси, Турции, Греции и других странах сталкиваются с уголовным преследованием, штрафами и тюремным заключением за то, что произносят самую простую моральную фразу: «Нет — я не буду убивать и участвовать в милитаризации». Их защита является одновременно юридическим обязательством и практическим путём к миру.

Наши требования:

Защищать и расширять ОВС в законодательстве и практике. Полностью реализовать рекомендации ООН: доступные процедуры; признание ОВС для находящихся на службе; действительно гражданская альтернативная служба; отсутствие уголовных наказаний и дискриминации.Создать мандат ООН по ОВС. Совет по правам человека должен назначить Специального докладчика / независимого эксперта по ОВС для консолидации судебной практики, направления срочных обращений и обеспечения соблюдения. Это укрепит право на ОВС во всём мире и улучшит законодательство и правоприменение в области прав человека.Гарантировать убежище. Обеспечить предоставление убежища и защиту для отказников, сопротивляющихся призыву, и дезертиров, спасающихся от преследования; положить конец отказам и депортациям, которые вынуждают ОВС возвращаться в страны, из которых они бежали или где им угрожает преследование.Обеспечить ресурсы для ОВС в широком масштабе. Финансировать юридическую помощь, консультирование и трансграничные сети поддержки; учреждать муниципальные и университетские программы «убежище для отказника»; защищать работников, которые отказываются обслуживать военную машину (например, обрабатывать поставки вооружений).Поддерживать существующие кампании. Поддерживать и усиливать работу движений, документирующих случаи и защищающих отказников по всей Европе и в соседних регионах, включая Европейское бюро по ОВС и Международное движение сопротивления войне (WRI). И, наконец, рассмотреть возможность самому стать отказником по убеждениям.

Отказ — это не пассивность; это общественное вето на организованное убийство. Если мы защитим право на ОВС и обеспечим его масштабирование, мы ограничим возможность ведения войн уже сегодня — и сделаем демилитаризованное будущее не просто мыслимым, а достижимым. Мы призываем все правительства инвестировать в ненасильственные формы реагирования на предполагаемые угрозы миру и институционализировать их в сотрудничестве с представительными организациями отказников.

Сеть World BEYOND War Europe

The post Conscientious Objection Could Change the World: A Statement by the WBW Europe Network appeared first on World BEYOND War.

From World BEYOND War via this RSS feed